Украинский язык
Двокрапка і тире в безсполучниковому складному реченні
Між частинами безсполучникового складного речення двокрапка ставиться у таких випадках:
1. Друге речення доповнює зміст першого, поширюючи один із його членів (найчастіше присудок):
І здавалось: розтає сніжинка (М. Рильський).
(Пор.: І здавалось, що розтає сніжинка.)
Іноді в першій частині опускаються слова: і побачив, і почув, і відчув тощо: Заплющу очі: постають сади (В. Ткаченко). (Пор.: Заплющу очі і бачу, як постають сади.)
[]:[].
2. Друге речення (або кілька речень) пояснює зміст першого: Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах (З журналу). (Пор.: Запахло дужче осінню, а саме: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах.)
[]:[].
3. Друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому: Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину (3 журналу). (Пор.: Любіть книгу, бо вона допоможе вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину.)
Між частинами безсполучникового речення тире ставиться у таких випадках:
1. Зміст одного речення протиставляється змістові іншого: Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Леся Українка). (Пор.: Пан гуляв у себе в замку, а в ярмі стогнали люди.)
[]-[].
2. Перше речення вказує на час або умову того, про що йдеться в другому реченні: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах).(Пор.:Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль. Коли будеш сіяти з сумом —- вродить печаль.)
[]-[].
3. Друге речення містить у собі наслідок того, про що говориться в першому реченні (між ними можна вставити сполучники так що, тому): Зацвіли в саду гвоздики — осінь тільки починається (В. Ткаченко). (Пор.: Зацвіли в саду гвоздики, так що осінь тільки починається.)
[]-[].
Тире ставиться, коли зображується швидка зміна подій: Вітер війнув—листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П.Ти чина).
ПрислівникПравопис прислівників
Н і НН у прислівниках
У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було в прикметниках і дієприкметниках, від яких вони утворені: впевнений — впевнено, багряний — багряно, гуманний — гуманно, незрівнянний —- незрівнянно, сумлінний — сумлінно.
З двома літерами н пишуться прислівники спросоння, попідвіконню, попідтинню, зрання.
НЕ і НІ з прислівниками
Не з прислівниками пишеться разом, якщо:
— слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;
— слово з не утворює одне поняття, що може бути виражене іншим словом: невисоко — низько, недалеко — близько.
Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:
— прислівник у реченні виступає присудком: Було вже нерано;
— у реченні з протиставленням: Летіти не високо, а низько.
Ні з прислівниками пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.
Окремо ні пишеться тоді, коли повторюється (ні високо ні низько, ні холодно ні жарко), а також у фразеологізмах (ні туди ні сюди, ні так ні сяк).
Написання прислівників разом, окремо й через дефіс
Разом пишуться:
а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, дозавтра, назавтра, на потім (не відкладайте цього дозавтра, назавтра, на потім); за багато, на багато (nop.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.
б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні,
врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг,навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надмірі, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир;
в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну;
г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;
ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;
д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, впродовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба;
є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;
є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.: Він повернув убік (куди?) і Ударив у бік (у що?). Спочатку (коли?) це не було ясно й 3 початку (чого?) розмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам'ять (як?) На пам'ять (на що?) він подарував мені книжку.
Окремо пишуться:
а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зазвичай зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду,
до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за годину, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але на весні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно,
на віку, на гаму з, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на. сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба;
б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка —числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу;
в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.;
г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому;
ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.
Через дефіс пишуться:
а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому, -ему(-єму) або -(к) и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.
б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;
в) неозначені складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десъ-mo, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь;
г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде; десь-інколи, сяк-так і т; ін.;
ґ) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
И та І в кінці прислівників
Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після літер, що позначають тверді приголосні (догори, щосуботи), і — після літер, що позначають м'які та пом'якшені звуки (навесні, вгорі).
Завжди пишемо и:
— після букв г, к, х: навкруги, навшпиньки, верхи;
— у кінці слів із префіксом по-: по-лисячи, по-німецьки.